Розмова з Шараном вирішила все

Новини

Інтерв’ю олександрійського новачка Валерія Лучкевича в його день народження автору видання ЮА-Футбол Сергію Шебеку.

 

– Почнемо з приємного. Як провів відпустку під час зимової паузи?

Відпочивати завжди приємніше, ніж важко працювати (сміється). 26 грудня закінчився 21й тур чемпіонату, що приємно перемогою на виїзді 1:0 проти «Шарлерау». З дружиною поїхали на канарський острів Тенеріфе (острів вічного літа), відпочили по-сімейному, а потім повернулися в Бельгію і зайнялися питанням переїзду в Україну. У прискореному режимі за два дні зібрали речі і на машині вирушили в дорогу на батьківщину. Відпочинок пройшов добре. По приїзду самостійно почав підготовку до зборів в «Олександрії».

– Крім «Олександрії» були ще інші варіанти продовження кар'єри?

Було кілька. Зокрема, наполегливо пропонували подумати про продовження кар'єри в Чехії. Але найголовніше, що вплинуло на мій вибір це бажання Володимира Богдановича бачити мене у своїй команді. У ситуації, що склалася, підтримка головного тренера ключовий момент. Після розмови з головним тренером довго думати не довелося. "Олександрія" ставить перед собою високі цілі, займає третє місце, є хороша перспектива грати в єврокубках. Що ще потрібно для зростання будь-якого футболіста?

– При виборі команди напевно не обійшлося без поради батька Ігоря Лучкевича, який не один сезон грав в "Карпатах" разом з нинішнім наставником Володимиром Шараном?

Однозначно. Батько це мій і наставник, і тренер, і вчитель. Все в одній особі. Після кожної гри дзвоню йому, питаю його бачення, прошу поради, як потрібно було діяти в той момент і в майбутньому. І те, що вони грали разом, для мене це приємний факт в нашому футбольному житті. Щоправда, в футбол по блату не грають (сміється), і мені доведеться наполегливою роботою і грою доводити, що в команду мене запросили не випадково. З вуст батька почув тільки позитивні слова на адресу Богдановича.

– Напевно, не помилюся, якщо спрогнозую, чому ти обрав до всього сказаного повернення до України: це бажання грати за національну збірну, бути на очах у головного тренера Андрія Шевченка. Чи не так?

В якійсь мірі і так, в якійсь ні. По-перше, футболіст повинен не просто грати, а грати так, щоб звернути на себе увагу. Для кожного гравця надіти футболку національної збірної це велика честь. І я не приховую, що хочу грати за збірну. По-друге, це перезавантаження. Зміна обстановки, відчуття, що ти вдома в Україні, де виріс і став футболістом. Свій менталітет, своя мова, все рідне. У Бельгії по-іншому. У «Стандарді» всі розмовляють по-французьки, яку, на жаль, не зміг вивчити, ця мова давалась важко. Говорив англійською, але французька - мова спілкування. Ось такі додаткові нюанси вплинули на моє рішення.

Валерій Лучкевич: Були варіанти в Чехії, але після розмови з Володимиром Шараном довго не думав.

– Порівняй наш чемпіонат з бельгійським. Що можеш сказати про тренувальний процес в Україні і Бельгії?

Тут навіть можна порівнювати не чемпіонати, а підхід тренерів. У кожного своє бачення футболу, відповідно фахівці по-своєму підносять його гравцям, хочуть, щоб підопічні грали за їх схемою. Один тренер більше робить акцент на флангові передачі, на контролі м'яча, пресингу. Інший, бачить свій футбол по-іншому. У Бельгії більш технічний футбол, багато індивідуально сильних гравців. Більшість матчів проходять за сценарієм: ви атакуєте і ми атакуємо. Такі команди як «Брюге», «Андерлехт», «Генк», «Гент» намагаються протягом усіх дев'яносто хвилин тримати свою картинку гри.

Але в цілому єдина відчутна відмінність між чемпіонатами - це футбольна атмосфера навколо матчів. На багато ігор трибуни заповнюються уболівальниками. Як то кажуть - глядач іде на футбол. Раз йде, значить, футболісти видають якісний "продукт". У нас з цим (наповнюваністю) проблема.

– А який футбол сповідує останній твій наставник Мішель Прюддом?

Він любить більш технічний і комбінаційний футбол. На тренуваннях ми багато уваги приділяли награванню різних комбінацій, взаємодії командних ліній.

– До приходу в команду Прюддома ти постійно мав місце в складі. Чому твоя гра не сподобалася новому наставнику?

За два роки в команді змінилося чотири тренера. Протягом цього часу при кожному з наставників грав або правого захисника, або правого півзахисника. При першому тренерові з Сербії Александру Янковічу поступово завоював місце в складі. Потім його прибрали. Наступний наставник теж мені довіряв. Моя гра йому подобалася. У семи матах віддав гольову передачу, забив один м'яч, і команда начебто йшла непогано, але чомусь знову сталася рокіровка на тренерському містку. Прийшов португалець Сільва Са Пінту. Спочатку йшло все добре. Виграли кубкову гру, в чемпіонаті проти «Антверпена» віддав гольову передачу, зіграли 1:1. А потім ... У матчі з «Васланд-Беверен» ми програли 3:1. Після закінчення поєдинку коуч пред'явив мені претензії. Після цього почав виходити на заміни на 2030 хвилин. Влітку португальця змінив Прюддом, при якому я перестав потрапляти в обойму. Моя суб'єктивна думка, я не підійшов під його стиль гри. Але в той же час мені не дали шанс проявити себе.

– Вчора було перше тренування з «Олександрією». Як пройшла адаптація в новій команді? Кого знаєш з хлопців, з ким грав в інших колективах?

Прийняли добре. Колектив дружний і згуртований, не тільки на тренуваннях, а й в грі. Команда довела це на полі і заслужено займає високий рядок в турнірній таблиці. Багатьох хлопців знаю заочно, когось особисто. Природно, потрібен якийсь час, щоб ближче познайомитися, влитися в команду.

Валерій Лучкевич: Були варіанти в Чехії, але після розмови з Володимиром Шараном довго не думав.

– Уже встиг влаштуватися на новому місці, налагодити домашній побут?

Поки що ні. Дружина залишилася в Дніпрі, я живу на базі. 22 січня летимо на збір до Туреччини, а після приїзду займуся цим питанням.

– Валерію, ти починав кар'єру в «Дніпрі», який так безславно припинив своє існування. Деякі колишні гравці згадують клуб через фінансові заборгованості "не злим тихим словом". Що скажеш з цього приводу?

Переді мною клуб повністю чистий. Можу сказати тільки позитивні слова. «Дніпро» дав мені поштовх в футбольне майбутнє, в ньому я виріс і став гравцем великого клубу, з багатими футбольними традиціями. Вважаю, що такий клуб повинен і буде жити.

Анонс

Олександрія
00:00
03/04/2019
КСК Ніка, Олександрія
Шахтар