1

21 червня 1992 року в Першій лізі відбувся матч «Поліграфтехніка» — «Полісся» (Житомир). Один з лідерів чемпіонату приймав аутсайдера. Тим не менш поєдинок видався цікавим. В прямому сенсі, боротьба на полі йшла до останніх хвилин.

Першими відкрили рахунок господарі. На 33-й хвилині голом відзначився Володимир Мальованець. У другому таймі футболістам «Полісся» вдається скористатися чи не єдиним моментом для взяття воріт, і В. Присяжнюк забиває важливий для своєї команди гол. Майже одразу, після забитого м’яча, гості закриваються у захисті. Схоже, такий рахунок їх влаштовував.

Олександрійцям довелося шукати шляхи для взяття воріт суперника. Але що можна зробити, якщо майже вся команда-суперниця стоїть непрохідною стіною, граючи лише на відбій? Час минав швидко. Трибуни вимагали голу. Атака, ще одна атака. Без результату. Черговий прорив, знову завада. Що робити? На останній хвилині основного часу індивідуальні якості Станіслава Боровського призвели до бажаного результату. Пройшовши з м’ячем з центра поля, гравець обіграв спочатку одного захисника, потім іншого, зупинився, витримав паузу, і пробив майже по центру штрафного майданчика. М’яч летів з-під захисника, тому голкіпер його не помітив. Гол. 2:1. Важка перемога, яку господарі абсолютно заслужили.

21 червня 2008 року в Першій Лізі «Олександрія» приймала «Дніпро» (Черкаси). Це був останній тур Першості. «Олександрія» знаходилася у верхній частині турнірної таблиці, а дніпряне, навпаки, були у зоні вильоту, і нічого не могло їх вже врятувати від переходу до Другої ліги.

Матч не можна було назвати видовищним. В основному, гра проходила на зустрічних курсах, практично без моментів. Вирішальним став єдиний гол у виконанні Юрія Буличова, який зумів розмочити рахунок лише на 52-й хвилині.