28 травня 1992 року, в рамках 1-го Чемпіонату України з футболу серед представників Першої ліги, «Поліграфтехніка» зустрічалась із  севастопольською «Чайкою».

Господарі поля приймали севастопольців, будучі фаворитом. В першій шістці турнірної таблиці йшла запекла боротьба за призові місця. Кожна з команд мала майже однакову кількість залікових очок, серед них була і «Поліграфтехніка». Команда гостей, навпаки, займала, передостанню, 13 сходинку у групі, втративши, задовго до цього поєдинку, всі шанси на те, щоб утриматися в Першій лізі на наступний сезон.

Дивно, але гра видалася не зовсім видовищною (мабуть однією з причин була втома команд під кінець чемпіонату). Моментів виникало мало, голкіпери взагалі були практично без роботи. Вирішальним став один єдиний гол, вірніше, автогол. У другому таймі, на 52-й хвилині, П. Скорик зрізав м’яч у власні ворота. Ця прикрість, дозволила господарям поля записати у свій актив 3 залікові бали.

 

28 травня 2000 рік. В цей день футболісти «Поліграфтехніки» подарували справжнє свято своїм вболівальникам, які прийшли на КСК «Ніка», обігравши, хоч і з мінімальним рахунком, аутсайдера першості — одеській «Чорноморець 2».

Матч проходив за сценарієм господарів поля. Олександрійці повністю контролювали гру, але, при великій кількості моментів, завжди не вистачало «останнього удару». Воротар гостей неодноразово рятував свою команду від пропущеного голу.

І якщо перший тайм одесити вистояли у захисті, то в другому, фізично підсівши, «посипалися». Чим і скористалися олександрійці. На 54-й хвилині Юрій Гура забиває гол, який і вирішив долю цього матчу.