458

Нещодавно стартував новий проєкт пресслужби ФК «Олександрія» під назвою «Поза грою» — онлайн-зустрічі, в яких запрошені гості спілкуються із вболівальниками у форматі «запитання-відповідь». Першим гостем став захисник ФК «Олександрія» Павло Пашаєв, кращий гравець команди у жовтні.

 

Павле, привіт. І одразу перше запитання: наскільки для футболіста важливе визнання не тільки експертів, але й визнання та думка вболівальників?

Ми граємо, в першу чергу,  для вболівальників. І для мене, як для гравця, дуже важливе и дуже приємне визнання вболівальників

У дитинстві одночасно з футболом ти займався дзюдо. Чи були якісь успіхи? Чому та в який момент ти вирішив зосередитися на футболі?

Я жив з батьками «на районі» — там, де був спортивний зал. Тоді всі хлопці дивилися фільми з Ван Даммом і всі хотіли займалися якимись єдиноборствами. Так склалося, що я теж пішов і записався на дзюдо. Особливих успіхів не було. Займався просто, щоб не сидіти вдома, а більше часу проводити в залі. Паралельно займалися з братом футболом. Теж, як і з дзюдо, пішли разом з хлопцями з двору й записалися до секції. Поступово дзюдо відійшло на другий план.

На що ти витратив свою першу футбольну зарплату?

Мамі віддав. Там все було під контролем.

Який був найважливіший матч для тебе?

Усі матчі по-своєму важливі. А такого найважливішого, мабуть, ще не було.

Павло, чи читаєш ти коментарі вболівальників у соцмережах після матчів? Як реагуєш на критику або похвалу?

До критики я достатньо добре ставлюся. Сприймаю її нормально, особливо, якщо вона обґрунтована та дійсно варта того. А коментарі практично не читаю. Мене немає в соціальних мережах.

На твою думку, які основні якості футболіста?

Мені здається, скромність.

Ти граєш на позиції захисника. В який момент кар’єри визначається амплуа футболіста?

Усі хочуть бути нападниками та забивати багато голів. Як сталося так, що я став захисником, не знаю. Само собою якось.

 

Ідеальний матч для голкіпера — залишити ворота сухими. Який ідеальний матч для захисника?

Погоджуюсь з голкіпером. Для нас це теж дуже важливо, це наш прямий обов'язок.

Проти якого нападника в українському чемпіонаті тобі найважче грати, як захиснику?

Напевно, проти Жені Коноплянки. Ми з ним ще коли в «Дніпрі» тренувалися, з ним було найважче.

Чи були в тебе пропозиції від інших клубів про перехід? Куди б ти хотів перейти?

Були та є, але я їх не розглядав, оскільки не було певної конкретики. У даний час я зосереджений на роботі в «Олександрії».  Мені тут все подобається.

Чи дружний у вас колектив?

У нас така дружна атмосфера, яку я ніде не зустрічав. Я  дружу з усіма однаково, у нас реально хороший і дружний колектив.

В якій команді, на твою думку, ти максимально розкрив свій потенціал – «Дніпро», «Кривбас» чи “Олександрія”?

Всюди по-трохи.

Чи є в тебе якась улюблена футбольна команда, окрім “Олександрії”?

Мені з дитинства подобався лондонський «Арсенал».

А проти якої команди ти б мріяв зіграти?

Так відразу і не скажу. Напевно, проти “Барселони”.

 

Чи є в тебе якась футбольна мрія?

Якомога довше грати в футбол.

Як ти налаштовуєшся на гру?

Я не скажу, щоб якось спеціально налаштовувався. Точно немає якихось особливих ритуалів тощо. Просто треба сконцентруватися.

Чи чуєте ви на полі, що вам кричать вболівальники? Коли два тренери одночасно звертаються до своїх гравців під час гри, чи відрізняєте ви голос свого?

Так, звичайно. Ми чуємо і вболівальників, і тренера.

Кажуть, що футболісти — забобонні люди. Чи віриш ти в якісь прикмети?

Я не суєвірна людина. Ні на які прикмети я не звертаю уваги.

Чи є в тебе якесь хобі? Чим ти займаєшся у вільний час?

Риболовля та син. Весь свій вільний час, який в мене є, я проводжу з сім’єю. Це моє життя та хобі.

Який твій найбільший риболовний трофей?

Я не стикався ще з трофеями на рибалці. Та   і не скажу, що я сильно цим захоплююсь. Я, скоріше, рибалка-любитель.

Якщо б ти не став футболістом, яку професію обрав би?

Напевно, став би лікарем.

Пресслужба ФК «Олександрія»