50

Головний тренер олександрійців розповів про «карантинний» футбол, поділився враженнями про перемогу над «Зорею» та поділився особливостями двомісячного тайм-ауту у чемпіонаті.

 

— Які відчуття після повернення футболу?, — цікавлюся у керманича олександрійців.

— Коли ми дізналися, що 30 травня поновлюється сезон, то були приємні відчуття. Хоча я попервах гадав, що рестарт чемпіонату перенесуть на 6 червня. Але нічого страшного у переносі ми не побачили. Зрозуміло, що стовідсоткової готовності у кожної команди зараз немає, хіба що окрім «Шахтаря». Приємно, що нарешті ми повернулись до футболу. Передусім, це стосується футболістів, адже це їх професіональна робота. Щоправда, ми і під час карантину працювали, переглядаючи відео, однак все ж не вистачало позитивних емоцій. Таких, як після перемоги над «Зорею».

 

НІМЕЦЬКА ДИСЦИПЛІНА ТА ВІДЧУТТЯ ЛІКТЯ

— Що із нововведень, пов’язаних із дотриманням безпеки у зв’язку з карантином вас здивувало більше всього — як із знаком «плюс», так і «мінус»?

— Та нічого. Всі готувались до цього, все добре усвідомлювали. Однак не можу сказати, що буквально всі суворо дотримуються рекомендацій. Ми, як й інші клуби еліти, теж отримали листа з рекомендаціями Прем’єр-ліги. Однак як би там не було, але дисципліна у нас все ж не німецька (посміхається). Дивлячись трансляції матчів Бундесліги розумієш, що цього поки що в нашому футболі немає. Тож повторюся: мене нічого із нововведень особливо не здивувало. Так, хлопці не обіймаються, а з колегами із команд-суперниць потрібно вітатись по-іншому — за допомогою ліктів. Але це все, сподіваюсь, лише тимчасово. Єдине, що засмучує, так це відсутність вболівальників. Їх нам не вистачає.

 

— Порожні трибуни на ваших підопічних не діяли гнітюче?

— Не можу сказати, щоб гнітюче. Однак коли ти граєш вдома, а вболівальників немає, то зрозуміло, що бракує звичної атмосфери. Втім, у матчі із «Зорею» ми чули підтримку наших прихильників за стадіоном. І це тішило. Коли тренери під час матчу повністю зосереджуються на грі, то не завжди думають про вболівальників. Футболістам же їх наявність та підтримка потрібні більше.

 

ПРАВИЛЬНА ТАКТИКА — ЗАПОРУКА УСПІХУ

— Були припущення, що до рестарту чемпіонату ваша команда не встигне набрати оптимальну форму?

— Звичайно. Та кожного дня футболісти працювали за програмою, у якій були розписані мікроцикли. У цей час у нас переважно була неспецифічна робота. Хлопці займалися індивідуально в домашніх умовах, працюючи над підтриманням фізичних кондицій. А коли зібралися разом, то звичайно ж, було помітно, що гравці ще не готові максимально відпрацьовувати всі 95 хвилин. Та перша гра показала, що загалом наші футболісти знаходяться у непоганих кондиціях.

 

— Так, згоден. Судячи з телетрансляції поєдинку, то їх готовність, мабуть, виглядає відсотків на 80…

— Гадаю, що менше. Просто ми обрали правильну тактику на цю гру, адже добре розуміли, що нам не вистачить сил для того, аби пресингувати такого хорошого суперника. Суперника, який дуже добре володіє м'ячем, вміє грати в пас та має у своєму складі кваліфікованих футболістів. Тож менше зусиль докладаючи на пресинг, ми більш грамотно та компактно грали у середній зоні. Те, що у нас і виходило. Були в нас і хороші атаки, про що свідчить кількість створених гольових нагод біля чужих воріт.

 

— Можливості суперника «карантинного» зразка вам були добре відомі?

— Один контрольний матч із зіграних «Зорею» у цей час я переглянув. Маю на увазі зустріч із «Дніпром-1», у якому була нічия 1:1. Тож інформації у мене було достатньо. Ми, щоправда, не знали, яким у підсумку буде стартовий склад суперника, але при цьому звернули увагу на те, що деякі гравці не брали участі у поєдинку із «Дніпром-1».

 

ПОДАРУНОК ДЛЯ ЗАПОРОЖАНА

— У цьому матчі не зміг взяти участь Андрій Запорожан, який переніс операцію. Ця кадрова втрата стала для вас несподіванкою?

— Враховуючи, що Запорожану вже 37 років, ми розуміли, що він хотів завершити цей сезон на мажорній ноті, після чого повісити бутси на цвях і перейти на тренерську роботу. Принаймні, про це мені казав сам Андрій. Звичайно, було неприємно бачити, як під час тренування на рівному місці він отримав серйозну травму. Футболіст робив ривок і відчув біль — це був розрив ахіла, що і підтвердило потім спеціальне обстеження. Це серйозна кадрова втрата для нас, адже Запорожан є капітаном, він — душа команди. Хлопці це добре розуміли, тому зробили для Андрія гарний подарунок у вигляді перемоги.

— Наскільки відомо, Запорожану запропонована робота у клубі…

— Так, робота запропонована, однак ми з Андрієм на цю тему ще не спілкувались. Відтак відповіді від нього ще не отримали. Нехай він вилікується, а вже потім у спокійному стані прийме рішення. Разом з тим хотілося б подякувати президенту нашого клубу, який дав згоду на фінансову підтримку на період реабілітації Запорожана. Це дуже приємно.

 

ЄВРОКУБКОВА МЕТА ОЛЕКСАНДРІЇ

— Перемога над «Зорею» ще більше посилила інтригу у турнірній таблиці. Підвищені преміальні були передбачені?

— Ми ніколи не знаємо про преміальні до матчу. Знаємо лише про те, що коли перемагаємо, то президент сам вирішує щодо винагороди. Буває, коли після гри він йде у роздягальню, то зі мною радиться. Цього разу він сам прийняв рішення, і я гадаю, що всі залишились задоволеними. Сергій Кузьменко оцінює гру, роботу хлопців і результат — і на підставі цих чинників визначається із преміальними. Йому сподобалась наша гра проти «Зорі» і, звичайно ж, перемога над дуже сильним суперником. Тож можу сказати, що у плані матеріальних винагород він нас ніколи не ображає.

 

— Схоже, що «Олександрія» налаштована на боротьбу за призове місце досить рішуче…

— Так, звичайно. Хочеться підтвердити, що ми і в цьому році теж спроможні нав’язати боротьбу за бронзові нагороди.

 

— Кажуть, що апетит приходить під час їжі. Про друге місце не думали?

— Ні. У нас стоїть завдання потрапити у єврокубковий турнір. А за друге місце, якщо чесно, ніхто не думає. Адже ми розуміємо, що «Динамо» є «Динамо», та й «Зоря» виглядає досить серйозно. «Олександрія» ж є скромною командою, яка, звичайно, хоче здобувати перемоги і виконати єврокубкове завдання. А про Лігу чемпіонів ніхто не думає.

— Наскільки позначився вимушений карантин на фінансовому стані клубу і футболістів?

— Позначився, звичайно. У нас була розмова з президентом клубу щодо фінансування у період карантину. До неї хлопці поставилися з розумінням і навіть підтримали нас. За час карантину заробітня плата буде меншою на двадцять відсотків, і на це всі футболісти дали згоду. У мене, як головного тренера, і у хлопців завжди є взаєморозуміння із нашим президентом. А це чимало значить.

 

КОЛИ ЕМОЦІЇ Б'ЮТЬ ЧЕРЕЗ КРАЙ

— Поєдинок із «Зорею» став для вас ювілейним, 200-м на посту головного тренера «Олександрії». Щось окрім перемоги вам підопічні ще подарували?

— Та нічого такого не дарували. Якщо чесно, то я навіть і не знав про двохсотий матч. Про це довідався лише під час флеш-інтерв’ю. Втім, кількість моїх матчів не є головним. Найважливіше для мене — це щоб команда перемагала і показувала змістовну гру.

 

— Не можу не запитати у вас: який матч із зіграних у чемпіонатах країни «Олександрією» став для вас найпам'ятливішим?

— Таких у мене два, причому якщо їх зрівнювати, то виокремити якийсь один неможливо. Вони за значимістю для мене однакові. В них були перемога над «Шахтарем» у Харкові у сезоні-2017/18, коли Полярус забив два м’ячі. Гарна була гра, та й емоції тоді були неймовірні! А ще назвав би домашню перемогу над «Динамо» у сезоні-2018/19. До речі, динамівців ми колись перемагали й у грі на Кубок. А от що стосується найпам’ятливіших поєдинків взагалі, то таким став поєдинок Ліги Європи із французьким «Сент-Етьєном». Якраз у той день у дружини був день народження. По ходу матчу ми програвали 0:2, однак Безбородько та Задирака зрівняли рахунок. Були такі емоції, яких у мене за період роботи в «Олександрії» ще не було.

 

КАРАСЬ ТА КОРОП ЗАВДЯКИ… АДМІНІСТРАТОРУ

— Як ви проводили час у період карантину?

— З Олександрії нікуди не виїжджали, весь час знаходились у місті. Було достатньо часу для того, щоб побільше побути із сім’єю. Ми багато гуляли разом із дружиною та донькою. Зокрема, у розташованому неподалік невеличкому лісочку. А потім їхали на базу, де займалися у тренажерному залі. При цьому я не поривав з поточними справами, через день зустрічаючись із тренерським штабом. За цей час переглядали багато матчів, вивчаючи гру інших команд. А ще шукали нові вправи в інтернеті. Словом, весь час були в роботі.

 

— А про хоббі — рибалку не забували?

— (Сміється). Ніколи раніше на рибалку я не їздив, однак за час моєї роботи в Олександрії до цього виду відпочинку вже встиг призвичаїтися. Посприяв адміністратор нашої команди Олександр Дробот, який, можна сказати, і «присадив» мене на проведення часу із вудочкою/спінінгом в руках біля водойми. І скажу вам, приємно, коли є куди поїхати порибалити. Особливо в карантин, коли виїжджали на річку раз в тиждень.

 

— І як улов?

— Трошки вдалося риби зловити. Що приємно відзначити, рибалити почала і моя донька. Причому, їй вдавалося потягувати і карасиків, і коропа.

 

В'ячеслав Кульчицький UA-Футбол